Тривожні розлади: коли тривога не відпускає

Кожна людина іноді відчуває тривогу. Але якщо це почуття стає постійним супутником — заважає спати, працювати, думати, зосереджуватись — мова вже йде про тривожний розлад.

Основні симптоми:

• постійне внутрішнє напруження;
• страх майбутнього, що не минає;
• панічні атаки (раптові напади страху з фізичними симптомами);
• безсоння, проблеми з засинанням;
• нав’язливі думки;
• фізичні відчуття: серцебиття, пітливість, тремтіння, оніміння;
• уникання ситуацій, які здаються небезпечними (хоча об’єктивно не є такими).

Тривога — це не слабкість. Це сигнал нервової системи, що вона перевантажена.

Типи тривожних розладів

У психотерапевтичній практиці розрізняють кілька форм:

• Генералізований тривожний розлад — постійна неконтрольована тривога;
• Панічний розлад — повторювані панічні атаки;
• Соціальна тривожність — страх бути осудженим у публічних ситуаціях;
• Фобії — сильні ірраціональні страхи (літаків, натовпу, замкненого простору);
• ОКР — нав’язливі думки і дії, які важко контролювати.

Усі ці стани можуть ефективно коригуватись у терапії.

Як психотерапія допомагає при тривожності?

Психотерапія не просто зменшує симптоми. Вона змінює саму основу реагування — ваші внутрішні шаблони, переконання, тілесну чутливість.

У процесі терапії ви зможете:

• ідентифікувати тригери тривоги;
• навчитися стабілізувати себе у гострих станах;
• змінити автоматичні реакції (боротьба / втеча / замороження);
• відновити відчуття контролю над тілом і життям;
• знизити рівень фонової напруги;
• повернути здатність до відпочинку, сну, насолоди.

Використовуються методи, адаптовані до рівня вашої чутливості: когнітивно-поведінкова терапія, тілесно-орієнтована стабілізація, робота з диханням і увагою.

Коли звертатися?

• Тривога супроводжує вас щодня, без конкретної причини.
• Ви прокидаєтесь з відчуттям напруження.
• Вам складно засинати, навіть коли втомлені.
• Ви боїтеся «втратити контроль».
• У вас вже були панічні атаки — або страх, що вони повторяться.
• Ви уникаєте звичних ситуацій через страх.

Це не «примхи». Це — виснажливий стан, що потребує професійного втручання.

Ви не зобов’язані жити з тривогою як із нормою.

Звернення по допомогу — це не визнання слабкості, а прояв сили та турботи про себе.