Як це формується
Ще в середині минулого століття психіатр Рене Шпіц спостерігав дітей у закладах, де їм надавали фізичний догляд, але не давали тепла. Немовлята, яких не брали на руки і не заспокоювали, поступово втрачали інтерес до життя. Вони припиняли плакати, не шукали контакту, не усміхалися. Психіка вчилася: краще нічого не чекати, ніж знову не отримати нічого у відповідь.
Так працює захист. Дитина, яка не отримувала відповіді на свої емоційні сигнали, поступово починає їх приховувати. Вона ніби приймає рішення не показувати потреби зовсім. Не тому що не має потреби в любові, а тому що надто боляче не отримувати на неї відгуку.
Цей досвід часто виникає не тільки в інтернатах. Уникнення може сформуватися і в цілком звичайній родині. Наприклад, коли батько або мати переживають депресію, вигорання або сильний стрес. Коли народжується молодша дитина і вся увага перемикається. Або коли на дитячі сльози реагують холодно, з роздратуванням чи відсторонено.