Ми поруч, але між нами стіна: як психоаналітична терапія працює зі стосунками

У стосунках, де є почуття, може бути й глибокий біль.
Ми не сваримося через дрібниці — ми воюємо за увагу, ніжність, визнання. Але чим голосніше наші претензії, тим глухіше інша людина. І от ми сидимо поруч на дивані, але кожен — у власній самотності.

Часто приходять не з «проблемою у парі», а з відчуттям: «ми більше не чуємо одне одного».

Тоді й починається справжня робота.

У чому суть психоаналітичної терапії для пари

Більшість конфліктів у парі — не про те, хто не виніс сміття.
Це прояви несвідомого: дитячих образ, страху покинутості, залежності, неможливості довіряти, сорому бути уразливим. Люди не просто сваряться — вони повторюють свої ранні сценарії, не усвідомлюючи цього.

Психоаналітична терапія не дає «інструкцій для щасливого шлюбу».
Вона створює простір, де кожен партнер може:

• побачити, що саме він переносить на іншого;
• дізнатися, чому одні й ті самі дії щоразу болять;
• дозволити собі бути почутим — не через крик, а через слова;
• відділити минуле від теперішнього;
• і, можливо, вперше по-справжньому зустрітись з тим, хто поруч.

Це не завжди «щасливий кінець»

Терапія пари — це не завжди порятунок стосунків. Іноді вона приводить до чесного розриву, який не знищує обох. Але якщо у вас ще є інтерес одне до одного — навіть у формі злості — це вже емоційний міст, з якого можна почати.

Типові запити, з якими приходять

• «Після зради не можу довіряти, але й піти не можу»
• «Ми живемо разом, але не торкаємось і не розмовляємо»
• «Коли я відкриваюсь — мене знецінюють або висміюють»
• «Мене дратує все, що робить партнер, і це лякає»
• «Я відчуваю, що мене не люблять — як би сильно я не намагався»

Це не про вину. Це про біль, який не проговорено.

Психоаналітична терапія для пари — це не про «налагодити», а про «побачити»

І тільки після цього з’являється свобода — лишатися, змінювати, йти, творити новий контакт.