Вас попереджали, що буде непросто. Але ніхто не пояснив, що настільки. Усе, що було звичним — зітреться.
Для когось це було рішенням, до якого йшли роками. Для когось — подією, яка сталася за одну ніч. Але в обох випадках наслідки подібні: зміна країни — це зміна реальності. Ніхто не готує до тиші після від’їзду, до порожнечі навколо й усередині, коли немає ні старого ритму, ні нового опертя. І не має значення, планував ти це роками чи пакував валізу за три години. Зміни завжди більші за готовність.
Робота, статус, звички, запахи, обличчя, слова. Все розсиплеться на уламки і ви втратите відчуття опори, стане порожньо. І буде здаватися, що це ніколи не скінчиться.
У нових квартирах буде чуже повітря, в якому немає нічого знайомого. Голоси на вулиці різатимуть слух, інтонації — викликатимуть втому, навіть небо здаватиметься непривітним.
Люди? Вони ніби дивляться крізь вас. А вам хочеться кричати: «Я теж справжній! Мені теж болить!» Але ви мовчите і здається, що вас не існує.