Чому я не знаю, хто я?

Багато людей досягають зрілого віку з успішною кар’єрою та впорядкованим побутом, але всередині все частіше лунає запитання: «Хто я насправді?». Це почуття внутрішньої дезорієнтації й постійного підлаштування під інших не є слабкістю. Це складний адаптивний механізм, коріння якого сягає дитинства.

Ви можете не знати, хто ви, саме тому, що занадто добре відчуваєте інших.

Психоаналітична практика показує: відчуття «Я» формується в умовах безпеки та стабільності. Якщо ж дитина зростає поруч із тривожними, непослідовними чи агресивними дорослими, її психіка вимушена створити надефективну стратегію виживання.

У такому середовищі бути собою було неспокійно, а отже і небезпечно. Щоб забезпечити хоча б мінімальну безпеку, мозок перемикає фокус уваги: замість розвитку власних меж починає відчувати межі інших.

Цей механізм має реальне нейробіологічне підґрунтя. Щоб дитина могла постійно сканувати середовище та передбачати небезпеку, мозок активує й підсилює роботу дзеркальних нейронів.

Дзеркальні нейрони допомагають розпізнавати та віддзеркалювати емоції, наміри та реакції інших людей. У середовищі підвищеної загрози ця здатність гіпертрофується: мозок навчається миттєво вловлювати найменші сигнали, щоб запобігти конфлікту.

У дитинстві це був критично важливий інструмент виживання.

У дорослому житті колишній захисний механізм перетворюється на бар’єр. Ціною дитячої безпеки стало нерозвинене власне «Я».

Ви продовжуєте сканувати реакції оточення навіть тоді, коли загрози більше немає. Ваш фокус спрямований назовні — на очікування інших, а не всередину — на власні потреби, межі та бажання. Ви навчилися відчувати інших краще, ніж себе.

Результат — внутрішня порожнеча, розмитість ідентичності, неможливість відповісти на запитання «Чого я хочу насправді?».

Психоаналітична психотерапія створює простір, де можна безпечно дослідити ці механізми - ті, що колись захищали, але тепер обмежують. Це місце, де вперше за довгий час бути собою стає безпечним.

У процесі терапії ви зможете:

1. Зменшити гіперактивність дзеркальних нейронів - поступово знизити залежність від постійного сканування реакцій інших.
2. Віднайти «заморожені» частини себе - дослідити ті аспекти особистості, які були відсунуті на задній план задля виживання.
3. Перемкнути фокус уваги - навчитися відчувати себе, свої реакції й потреби, а не лише орієнтуватися на сигнали ззовні.

Ваше «Я» нікуди не зникло. Воно чекало, поки з’являться безпечні умови, щоб заговорити.

Опанування себе не егоїзм, а ключова умова повноцінного життя без постійного очікування загрози.

Якщо ви впізнаєте себе в цих словах і відчуваєте, що настав час припинити жити чужим сценарієм - це може стати початком вашої справжньої подорожі.