Онлайн по всьому світу.
Очно — у Києві
Очно — у Києві
Тінь успіху
Наталія Біченко
Пихоанапітичний погляд на відчуження від власних досягнень
Існує субʼєктивний стан, який складно артикулювати зовнішньому спостерігачеві. Момент, коли омріяна мета нарешті досягнута, але замість очікуваного тріумфу приходить відчуття зупинки або внутрішнього німіння.
Ви стоїте в точці, яка мала б стати джерелом задоволення, проте виявляєте там пустку. Жодної катастрофи не сталося, але зʼявляється тривожне відчуття, що за фасадом успіху не виявилося того, що мало б наповнити його сенсом.
Ви стоїте в точці, яка мала б стати джерелом задоволення, проте виявляєте там пустку. Жодної катастрофи не сталося, але зʼявляється тривожне відчуття, що за фасадом успіху не виявилося того, що мало б наповнити його сенсом.
Феномен «самозванця»
Коли успіх не стає частиною «Я»
Часто людина роками інвестує ресурси у розбудову карʼєри та соціальне визнання, але продовжує жити з парадоксальним переконанням, що її успіх - це помилка, яку ось-ось викриють. Вона почувається випадковою фігурою на власному святі.
3 погляду психоаналізу, за цим стоїть глибоке розщеплення між «публічним я», що бездоганно функціонує згідно із запитами соціуму, та внутрішнім субʼєктом, який не має санкції на володіння власними здобутками. Успіх залишається зовнішнім обʼєктом, який неможливо інтерналізувати, зробити частиною своєї психічної структури.
Корені цього стану зазвичай сягають раннього досвіду, де любов обʼєктів (батьківських фігур) була умовною. Дитина засвоює функціональну логіку: «Мене приймають лише за те, що я роблю, а не за
те, ким я є».
У дорослому житті ця розплата за визнання стає нескінченною. Жодне реальне досягнення не здатне заповнити цей дефіцит безумовного прийняття.
3 погляду психоаналізу, за цим стоїть глибоке розщеплення між «публічним я», що бездоганно функціонує згідно із запитами соціуму, та внутрішнім субʼєктом, який не має санкції на володіння власними здобутками. Успіх залишається зовнішнім обʼєктом, який неможливо інтерналізувати, зробити частиною своєї психічної структури.
Корені цього стану зазвичай сягають раннього досвіду, де любов обʼєктів (батьківських фігур) була умовною. Дитина засвоює функціональну логіку: «Мене приймають лише за те, що я роблю, а не за
те, ким я є».
У дорослому житті ця розплата за визнання стає нескінченною. Жодне реальне досягнення не здатне заповнити цей дефіцит безумовного прийняття.
Екзистенційна порожнеча
Зустріч із власним бажанням
Буває форма кризи, що не має явних клінічних симптомів, але відчувається як вакуум. Це не депресія, а радше момент, коли питання «навіщо?» втрачає свою відповідь.
Психоаналіз розглядає це як зіткнення з власним бажанням (або його відсутністю). Поки ви рухалися до мети, ваше життя було структуроване зовнішнім орієнтиром. Але у фінальній точці ця структура розпадається, оголюючи питання, якого раніше вдавалося уникати: «А чого я насправді хочу? Чи було це моє бажання, чи я лише майстерно втілював чужий сценарій?».
Ця порожнеча не є патологією. Це криза ідентичності, яка може стати початком народження справжнього субʼєкта, вільного від диктату інтересів Іншого.
Психоаналіз розглядає це як зіткнення з власним бажанням (або його відсутністю). Поки ви рухалися до мети, ваше життя було структуроване зовнішнім орієнтиром. Але у фінальній точці ця структура розпадається, оголюючи питання, якого раніше вдавалося уникати: «А чого я насправді хочу? Чи було це моє бажання, чи я лише майстерно втілював чужий сценарій?».
Ця порожнеча не є патологією. Це криза ідентичності, яка може стати початком народження справжнього субʼєкта, вільного від диктату інтересів Іншого.
Чому фінішна лінія виявляється ілюзією?
Психологічний парадокс полягає в тому, що досягнення мети рідко приносить очікуване задоволення. І нейробіологія ту ні до чого. Справжня причина в питанні, чию волю ви виконували.
Якщо життя будувалося навколо очікувань родини чи культурних стандартів, успіх приносить лише тимчасову розрядку. Коротке полегшення настає від того, що тривогу невідповідності вдалося приборкати. Проте невдовзі планка знову підіймається.
Психоаналітична оптика зміщує фокус, шукаючи можливість розпізнати ваше справжнє бажання під шарами того, що ви «мусили» бажати.
Якщо життя будувалося навколо очікувань родини чи культурних стандартів, успіх приносить лише тимчасову розрядку. Коротке полегшення настає від того, що тривогу невідповідності вдалося приборкати. Проте невдовзі планка знову підіймається.
Психоаналітична оптика зміщує фокус, шукаючи можливість розпізнати ваше справжнє бажання під шарами того, що ви «мусили» бажати.
Питання, що потребують осмислення
- Я обʼєктивно компетентний, чому відчуваю себе «самозванцем»?Цей синдром не корелює з реальним рівнем знань. Він стосується вашого внутрішнього «права на місце». Можна бути визнаним майстром, але щоранку прокидатися з фантазією про викриття.
- Чи мине це саме собою?Тимчасово - можливо, завдяки новому проекту чи зміні контексту. Але без опрацювання внутрішнього конфлікту тривога повертатиметься, часто з подвоєною силою.
- Як працює терапія?Психоаналітична терапія не просто «лікує» симптом, вона трансформує психічну структуру. Досліджує, як формувалося ваше уявлення про успіх, чиїми голосами говорить ваш внутрішній критик і де у вашій історії заховане право бути собою. Це глибока, неспішна робота, яка дозволяє змінам стати невідʼємною частиною вашої особистості.
- Чи варто звертатися, якщо зовні «все добре»?Саме невідповідність між зовнішнім благополуччям і внутрішнім розладом є найгучнішим сигналом. Якщо ви відчуваєте пустку там, де має бути радість, це вже достатній привід для початку діалогу.
Початок аналітичного шляху
- Психоаналітична терапія - це простір, де ми не шукаємо швидких порад, а вчимося чути ваше справжнє «Я». Це робота, яка дає стійкий результат незалежно від зовнішніх обставин. На першій зустрічі є можливість відчути, чи готові ви розпочати це дослідження.
Сесії проводяться онлайн або очно в Києві.